1 листопада - Листопадовий чин (Листопадовий зрив) - один із найвизначніших днів в часописі українського народу. На четвертому році першої світової війни українці, які мріяли про самостійну Україну, взяли на себе відповідальність та утворили Західноукраїнську Народну Республіку. Повстанці - військовики захопили основні стратегічні об’єкти міста Львова: ратушу, пошту, австрійські військові казарми, залізничні вокзали. Внаслідок цього українська влада проголошується в основних містах краю: Станіславі, Тернополі, Самборі, Стрию.
Вже 13 листопада 1918 року вироблений Тимчасовий основний закон ЗУНР. 9 листопада 1918 року Українська Національна Рада проголосила Західну Україну незалежною державою – Західноукраїнську Народну Республіку. Вже 13 листопада 1918 року ухвалено Закон про організацію війська та оголошено часткову мобілізацію. Вже 15 листопада 1918 року згідно із законом склад Української Національної Ради поповнився делегатами з усіх повітів та великих міст Галичини ... От де був справжній "турборежим", а не вдаваний з присмаком зелених драглів...
Особливістю законодавчої діяльності ЗУНР була її соціальна спрямованість. Серед найважливіших конституційних актів: Закон про шкільництво від 13 лютого 1919 року, що визначав державний статус шкіл на західноукраїнських землях, Закон про державну мову від 15 лютого 1919 року, Закон про громадянство від 8 квітня 1919 року. За Законом про земельну реформу від 14 квітня 1919 року створювався єдиний земельний фонд ЗУНР.
Легко не було, бо поляки одразу зорганізували наступ на нашу державність. Розуміючи, що сили дуже нерівні, й поодинці вистояти не вдасться, уряд ЗУНР направив делегацію до Наддніпрянської України для переговорів про взаємодопомогу. Перемовини завершили підписанням 1 грудня 1918-го у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР. Урочисте проголошення об’єднання двох частин України – УНР і ЗУНР відбулося 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві.
Навіть об'єднавши у липні 1919 р. свої збройні сили з військами Директорії УНР, Галицька армія не змогла протистояти активному натиску поляків і зазнала поразки. 14 березня 1923 р. Рада амбасадорів (послів) Антанти ухвалила рішення про передання української частини Галичини під владу Польської держави на правах автономії.
Але ніколи чужинець не буде забезпечувати вам автономію. За самостійність потрібно боротися , залучаючи всі українські патріотичні сили і на всіх фронтах. Ми будуємо самостійну Україну. Згідно 5 статті нашої Конституції - "Україна є республікою". Нам потрібна парламентська республіка активних громадян, бо в українському народі живе дух парламентаризму.
